Бошки марихуана тримм Ленск

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Все началось с закладки. Знаешь, я всегда хотел попробовать что-то новое, что-то, что заставит меня улетать выше неба. И однажды, моя компанюха, назовем ее Белла, подсказала мне о новом виде закладки - шишках марихуаны. Я сразу же запалился этой идеей и сказал ей "Давай, джанки, покажи мне, где их взять!"

Белла не подвела. Она соединила меня с парнем, которого она называла "Кун", который поставлял джойнты и шишки. Я встретился с Куном в темном переулке, и он протянул мне две пачки шишек. Когда я увидел их, мне просто захотелось мазаться, сразу же протестировать эти маленькие пушистые облака.

Но, братаны, я должен сказать, что это был мой первак, и я ничего не знал о правилах игры. Я просто взял джей и начал курить его, надеясь на легендарный штырит, о котором все говорят. И оно пришло... но не так, как я ожидал.

Голова закружилась, сердце забилось сильнее, а все вокруг стало яркими красками. Я почувствовал себя, как настоящий герой, как молодой Сталлоне в фильме "Рокки". Боже, как я штырил! Мир вокруг меня стал настолько нереальным, что я даже начал думать, что стою на вершине Эвереста, а не в темном переулке.

С тех пор я понял, что закладки - это не просто слово, это весь мир, который открывается перед тобой. Я начал мазаться все чаще и чаще, и мой апетит к кайфу только рос. Но несмотря на все это, я не забывал о своих целях.

В тот момент я работал над тем, чтобы купить свою первую машину. У меня были мечты о крутой спортивной тачке, которая была бы визитной карточкой моего успеха. И я готов был залезть в кредит, чтобы осуществить эту мечту.

Однажды, сидя с Беллой в маленьком кафе, я увидел идеальную машину. Это был шикарный "БМВ", который прямо влетел мне в сердце. Я сразу же забрался внутрь и почувствовал, что это мой автомобиль. И, чтобы его приобрести, мне понадобились деньги. Много денег.

Я решил взять кредит. Ты знаешь, когда штырит, решения принимаются намного быстрее, и я решил, что кредит - это мое спасение. Так что я пошел в банк, весь впаривая дурацкие шутки и улыбаясь до ушей, чтобы сотрудники банка дали мне это сказочное количество денег.

И они дали. Честно говоря, я даже не верил, что это произошло. Вдруг я стал владельцем своей мечты, своей кайфовой "БМВ". Помнишь, я говорил, что всему есть предел? Вот и моя история скатилась к грядущей беде.

Когда я в первый раз сел за руль этой красоты, я почувствовал себя непобедимым. Я мчался по трассе, наслаждаясь каждым километром. Но шышки и штырение остались в прошлом, хотя на моем душе всегда будет отпечаток той безумной эйфории.

И вот однажды, когда я летел со сверхзвуковой скоростью, у меня вдруг заколебался водитель. Я в панике пытался вернуть машину на дорогу, но мое опытное мастерство не помогло. Моя "БМВ" угодила в сердце дерева, а я чуть не попал под грузовик, который мчался прямо навстречу.

Весь этот кайф, все мои мечты разбились вдребезги, и вот я снова оказался в темном переулке, где все началось. Я потерял машину, я потерял мечту. Решил снова мазаться шишками, чтобы забыть об этом ужасном дне и начать все сначала. Но пусть мой рассказ станет для тебя предостережением. Не позволяй штырить весь мир вокруг себя, не доводи свои мечты до краха.

И помни, что мир - это не только закладки и штырение. Мир - это наши мечты, наши достижения и наша жизнь.